КЗО "Первомайський навчально-виховний комплекс "заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів - дошкільний заклад освіти" Іларіонівської селищної ради с. Первомайське

 








ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА В ІНТЕРЕСАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ.

     ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА В ІНТЕРЕСАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ.

 

Світ вступає в століття Людини. Більш ніж будь-коли ми зобов’язані думати зараз про те, що ми вкладаємо в душу дитини.

                                                                                                        В. О. Сухомлинський

 

 Випереджаюча освіта для сталого розвитку є моделлю трансформації системи освіти та її пристосування до проблем суспільства 21 століття. Головними її принципами є безперервність, інноваційність, відкритість, сталість, випереджаючий характер. У 2011 -2012 навчальному році Первомайський НВК долучився до українсько – шведського проекту «Освіта для сталого розвитку». Наш навчальний заклад працює над проблемою: «Формування європейських цінностей і стандартів в умовах школи безперервної освіти».

 У ХХІ столітті у зв’язку з посиленим впливом людини на природу екологічна культура набула особливого значення як наукова основа раціонального природокористування та охорони живих організмів.

Екологічна культура – це знання, уміння, навички, рівень інтелекту, морального і естетичного розвитку, світогляд, способи і форми спілкування  людей.

Сьогодні зростає значимість і необхідність формування екологічної культури  кожного учня школи через екологічну освіту: навчання, виховання, всебічне формування особистості. У кожного з нас повинно бути розвинене почуття любові до природи, усвідомлення необхідності поваги до всього живого, турботи про нього, а найголовніше – здатність передбачати  наслідки своєї поведінки в природному середовищі, домагатися гармонійного спілкування з природою.

Знання з екології учні отримують на уроках географії, біології, правознавства, природознавства. Але головне, що учні набувають власний досвід  вирішення екологічних проблем на рівні своєї родини, своєї школи, своєї місцевості. Це дає їм впевненість у своїх силах, підвищує їх соціальну активність.

  Якщо запитати в дітей чи задумувалися вони, «що таке дім?».  Відповіді були різні: дім - це там де ми живемо, де наші батьки, це місце, куди хочеться прийти, і на кінець сама головна думка: « Дім – це там, де нам добре і затишно». Так я починаю бесіду з дітьми про саму «домашню», саму життєву, саму близьку кожному науку, науку про дім – екологію. Поступово  слово екологія «розширюється» і учні розуміють, що для нас усіх нашим домом є блакитна планета – Земля, що ми діти природи і зберегти її   дивосвіт - обов’язок кожного із нас. Що ж відбувається з нашою природою і усі ми прекрасно розуміємо, що пожинаємо плоди екологічного безкультур’я, екологічної безграмотності своїх предків.  Тому  екологізація навчально-виховного процесу  набула  широкого застосування  в сучасній освіті.

Видатний педагог В.О. Сухомлинський наголошував: «Природа є джерелом добра, її краса впливає на духовний світ людини тільки тоді коли юне серце облагороджується вищою людською красою – добром, правдою, людяністю, співчутливістю, непри­миренністю до зла... Краса природи виховує витонченість почуттів, допомагає відчути красу людини».

Вихованням екологічної культури школярів треба займатися із першого по випускний клас. Від  того, на скільки повноцінно усвідомлюють учні необхідність дбайливого, бережливого ставлення  до природи  як національного суспільного багатства , вмітимуть передбачати наслідки своєї поведінки, а також дій  інших людей у природі.  По суті ставлення школяра до природи свідчить про рівень його культури, його позицію як громадянина своєї країни, оскільки природоохоронне, екологічне виховання є одним із елементів морально-правового виховання учнів.

Природознавство – одна з шкільних дисциплін покликаних виховати екологічну культуру свідомої  креативної особистості. На уроках природознавства вчитель розкриває взаємозв’язки між людиною (суспільством) і природою, виховує в дитини кращі моральні якості: гуманність, прагнення бути корисним суспільству, зробити і свій внесок у справу збереження і поліпшення природного оточення.

Основними методами  формування екологічної культури учнів є: розповідь, евристична бесіда, диспут, екологічні семінари дослідницького напрямку, ігри екологічного змісту, естафети ерудитів, екологічні аукціони тощо. Виховання екологічної культури відбувається у декількох напрямках: дослідницький напрям, інформаційний напрям, туристично-краєзнавчий напрям, організаційний напрям.

Перед учителем завжди постають питання:  як вчити, як виховати самодостатню, екологічно грамотну, креативну особистість? Як знайти «домкрати», які допоможуть учневі зрозуміти всю глибину відповідальності за збереження природного середовища? Хто ж, як не вчитель, розкриє  дітям красу рідної  землі. На кожному уроці учитель повинен пояснювати так, щоб діти відчули широкі простори нашої України, чарівність стародавньої  полянської землі – Київщини, Чорного та Азовського моря, відгук золотого колосся Херсонських степів,  шум лісів Полісся, гомін Карпат. Досить ефективним, на мій погляд ,  можуть стати звернення до поезії, адже вміло підібрані вірші емоційно висловлюють ті ж екологічні ідеї, котрі пояснювалися на раціональному рівні.

Важливу роль у вихованні екологічної культури відіграє позакласна, туристично-краєзнавча робота, яка є однією з форм  екологічної освіти і виховання школярів. В нашій школі проводиться екологізація всього навчально-виховного процесу. Так на уроках природознавства  учні вивчають не тільки будову рослин, але й значення їх у природі, для людини; вчаться доглядати за рослинами, вивчають рідкісні і зникаючі види рослин України.  При вивченні тварин вивчають взаємозв'язок тварин з середовищем життя, засоби охорони тварин, тварини Червоної книги України. А на уроках основ здоров’я доводимо до свідомості дітей, що забруднення навколишнього середовища приводить до зростання кількості серцево-судинних захворювань, злоякісних новоутворень, захворювань органів дихання та ендокринної системи. І якщо ще недавно вчених турбувало питання про зникнення окремих видів рослин і тварин, то нині людина  потребує          охорони.        Велике  значення  в  екологічному  вихованні  мають  екскурсії  в  природу, де ознайомлюються  з  рослинами  в  їх  природному  середовищі.   Спілкування    з   природою  викликає  в  учнів  почуття  прекрасного,  розвиває  естетичне  світосприйняття.  Велике  значення  в  екологічному  вихованні мають  різні  позакласні  заходи,  створення  екологічних  стежок.  Подорожуючи  екологічною  стежкою,  учні  спілкуються  зі  світом  природи,  відчувають пахощі рослин, свіжоскошеної  трави,   сухого  піску,  холодної  води,  втішаються співомптахів,  чують  шурхіт  тварин,  звучання  каменю,  дерева.                                                 Крокуючи   еко стежками,  діти також  зустрічаються зі  злодіяннями,  які  відбуваються  в  сучасному  суспільстві;  вирубування  дерев,  засмічення,  створення  стихійних  звалищ,  забруднення  грунтів,  бездумне        використання  отрутохімікатів,  захаращення  природи  пластиковими  пляшками  та  поліетиленовими  пакетами.  Наочність  цих  результатів  укріплює  піклування  про  довкілля.  Вчитель  тут   виконує  роль  майстра,  який  демонструє  приклад  поведінки  й  розвиває  в  учнів  навички  критичного  мислення.  Маючи  знання,  вони  більш  готові  до  нових  і  чергових  екологічних  дій.

Хоча  значну  частину  свого  дня  учень  проводить  у  школі,  однак  найбільший вплив  на  дбайливе  використання  ресурсів  і  формування  екологічного  способу  життя  він  має  вдома,  в  сім’ї.  Отже,  спосіб  життя  полягає  у  повторенні  зранку  до  вечора  щоденних  дій,  котрі  мають  вплив  на  ресурси  та  стан  середовища;  ранковий  туалет  і  використання  води,  набір  і  походження  продуктів,  що  споживаються  на  сніданок,  дорога  до  школи,  а  після  повернення – використання  електроенергії  й  тепла  вдома. Протягом  дня  учень  викидатиме  сміття,  що  він  робитиме  з   ним...  Досвід  екологічних  дій  у  домашньому  господарстві  інколи  переноситься  до  школи,  на пришкільну  територію.  Це  дозволяє  планувати  і  проводити  екологічні  акції,  що  охоплюють  школу,  пришкільну  територію  та  місцеву  громаду.  Щорічно  в школі  проводяться  акції  «День  Землі»,  «День  довкілля»,   «Довкілля  і  ми».     Стали  традиційними  дні  прибирання  шкільного  подвір’я  та  територій  селища В екологічні тижні проводяться    конкурси  малюнків,  плакатів,  стіннівок, поробок  з  природного  матеріалу,  екологічні  свята,  ігри.  Учні  початкової  школи  виготовляють  і  розвішують  годівнички,   проводять конкурси  казок  про  зимуючих  птахів,  виставки  малюнків  та  розгадуванняя  кросвордів, вікторин. Важливу роль  у формуванні екологічної  свідомості  відіграє залучення  учнів  до  природоохоронної,  просвітницької  діяльності. Учні мого класу прийняли участь у створенні проектів «Облаштуємо нашу планету», «Нову рослину вирости з насінини», «Нагодуй пташок», «Довідкове бюро Матінки Природи», «Книга скарг Природи», «Чому ліси називаються «легенями» планети?», «Збережемо природу».

Формується почуття любові до «малої» Батьківщини. Проводяться пішохідні  екскурсії вихідного дня на тему : « Моє село з легенди випливає…», учні знайомляться з найбільш привабливими  пам’ятками  природи, історичної минулої спадщини, переказами і легендами про рідне село.

Під час екскурсій в учнів розвивається спостережливість, формується вміння виявляти зв’язки між життєвими явищами і природними процесами, пробуджується інтерес  до навколишнього середовища і бажання глибше пізнати його закономірності.

Для ефективного екологічного виховання школярів педагогу сьогодні необхідно володіти великою ерудицією, широкою освіченістю, інформацією в суміжних галузях знань, бути добре обізнаним із питаннями політичного і екологічного життя, мистецтва, моралі  та інше. Особливо важливо володіти  здатністю до творчості, вмінням долати  штампи і вносити нове, сучасне в життя школяра. Важливо також пам’ятати , що дитина – не тільки об’єкт виховання, суб’єкт - особистість зі своїми нахилами, здібностями, інтересами, захопленнями. Нині жоден педагог  не може стояти осторонь від питань виховання екологічної  культури учнів, яке має стати невід’ємною складовою навчально-виховного процесу.

Екологічна культура – це, більшою мірою, рахунок, самозахист людини від непродуманих  впливів на навколишнє середовище. Це - наш спосіб життя. Якщо ми не будемо  розвивати екологічну культура то природа не пробачить нам цього. В екологічній освіті пріоритетними методами вважаю методи ігрового активного навчання, наприклад: гра «екологічна експертиза» (навчання аналізу текстів), гра «Історія загиблого озера»(або будь – якого іншого природного об'єкта), впровадження розв’язання задач з екологічним змістом.

Отже,  я переконана, що девізом кожного вчителя повинні стати слова: «Жити щасливо і жити в злагоді з природою – одне і те ж, і я прагну, щоб кожен вихованець мислив саме так!»

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Волкова А.С. Екологічне виховання школярів : К: Україна, 1999

3. Любчик О.О. Виховання захисників природи  - К:Школа, 2000

4. Макевнин С.Г. Охорона природи – М.Колос, 1983

6. Сухомлинський  В.О. Вибрані твори в п’яти томах 1977

 

Подобається